
Re: цензії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
- 26.05.2025|Ігор ЗіньчукПрагнення волі
- 26.05.2025|Інна КовальчукДорога з присмаком війни
- 23.05.2025|Ніна БернадськаГолос ніжності та криці
- 23.05.2025|Людмила Таран, письменницяВитривалість і віру маємо плекати в собі
- 15.05.2025|Ігор ЧорнийПірнути в добу романтизму
- 14.05.2025|Валентина Семеняк, письменницяМіцний сплав зримої краси строф
- 07.05.2025|Оксана ЛозоваТе, що «струною зачіпає за живе»
- 07.05.2025|Віктор ВербичЗбиткування над віршами: тандем поета й художниці
- 07.05.2025|Ігор ЧорнийЖиття на картку
Видавничі новинки
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
- Тетяна Трощинська. «Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина»Проза | Буквоїд
- Петро Панч. «Голубі ешелони»Проза | Буквоїд
- Олександр Клименко. "Метапрозорість"Книги | Буквоїд
- Семенова Юлія. "Well Done"Книги | Буквоїд
- Микола Мартинюк. «Розбишацькі рими»Дитяча книга | Буквоїд
- Ніна Горик. «Дорога честі»Книги | Буквоїд
Re:цензії
Богдан Пастух: «Серед крику сучасного рекламно-хапального дійства все частіше хочеться повертати голову назад»
На запитання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає літературний критик Богдан Пастух.
Що Ви читали останнім часом? Що сподобалося, а що ні?
Наступна теза не містить оцінки ‒ лише розмаїття: є люди, які люблять галас, а є такі, що мріють про тишу, про вакуум подразників. Автор цих рядків належить до останніх. Серед крику сучасного рекламно-хапального дійства все частіше хочеться повертати голову назад, опиратись на перевірений вже досвід, ловити імпульси минулих часів і розуміти передбачуваність життєво-історичних фіналів. Це все вже траплялось з нами у тому, колишньому часі. Лиш випадком ми опинились тут, але в цьому нічого не втратили і не здобули. Так є. Історія рухає світ, наче кінь ходить по колу.
Розпочну з унікального видання 1919 року ‒ «Гайдамаки» Тараса Шевченка з ілюстраціями Опанаса Сластьона. Наскільки відомо, поляки скуповували книгу і палили. Головний козир цього фоліанту ‒ супровідні ілюстрації, від яких розсіюються жмутки енергій, і які змушують стискати кулаки. Подібного дива сучасний український книжковий ринок не продукує. Також окремо слід зупинитись на «Спогадах про Івана Світличного» Вид-во «Час»1998). Ця книга дає не лише портрет одного з трьох людей-центрів шістдесятництва, але й випрозорює атмосферу доби. Не нам молодим у наш ліберальний вседозволений час звинувачувати когось у минулій зраді, бо жоден з нас не перебув ні етапу, ні «виключення без права поновлення», але акценти слід розставляти чітко, аби не потрапляти в лабети подальших імітацій. Імена таких діячів як Павличко, Коротич та інші там представлено досить виразно. Є і промовисте фото, коли проголошують Незалежність, Павличко витягує шийку, аби потрапити в обʼєктив. Тому подібна лектура мала би бути настільною для покоління тих, кому воля прийшла у спадок, аби не обманюватись.
Тішить також, що вкотре прокинувся інтерес до великої прози Володимира Винниченка ‒ «Нова заповідь», «Лепрозорій», «Чекісти в Парижі», до цього ж додати біографічний роман про Володимира Винниченка Степана Процюка «Маски опадають повільно», який, як і вся творчість франківського письменника викликає діаметрально протилежні оцінки. Перелічені романи автора «Краси і сили» дотепер знайти було складно. Тепер їх можна без проблем придбати в книгарні «Є». Читав також поезію Костянтина Москальця зі збірки «Мисливці на снігу», Івана Андрусяка «Неможливості мови», різне вибірково Павла Вольвача, Григорія Семенчука, Василя Старуна, Юрія Винничука (всіх складно назвати), книжку спогадів Євгена Барана «Девʼяності навиворіт».
Окремо слід сказати про періодичні видання, кожне з яких має власну специфіку. Намагаюсь не пропускати «Курʼєр Кривбасу», «Березіль», «Слово і Час», «Українську літературну газету», низку інших позицій, які, буду чесний, гортаю не від першої сторінки до останньої. А от про «Літературну Україну» треба сказати окремо, а зокрема про те, у що перетворили її теперішній редактор і компанія. Те, що газета публікує тенденційні матеріали і не дає на своїх шпальтах їх спростувати ‒ не найбільша поразка цього видання. Вона полягає в іншому. Редактор публікує тексти, не перевіряючи їх на правильність. У статті від 26 січня 2012 року «Простір інтелектуального опору» критик говорить, що у романі Василя Шкляра зображено вояків УПА. Про що можна говорити далі? Не коментуватиму вже статті Базилевського. Це вже професійно зробила у №3 «Української літературної газети» Василина Куюмурджі. На такій «Літературній Україні!, як вона є тепер, можна було би різати оселедці, якби не портрет Шевченка. Звісно, там є цікаві автори, але їх питома вага настільки маленька, що не дає підстави читати кожен номер газети.
Особливо хочеться відзначити видання Науково-ідеологічного центру імені Дмитра Донцова «Національні лідери Європи. Ідеологічні портрети». Книжка із серії «Вісниківська бібліотека». Тут треба говорити про чуйний підхід до видання коментатора та автора блискучої післямови Олега Багана. Людини яка тихо, але як бачимо, дуже плідно працює, постійно нагадуючи своїми виданнями читачам про яскраву постать Дмитра Донцова.
Повним провалом (мʼяко кажучи) є книжка Дмитра Дроздовського «Меридіан розуміння». Не коментуватиму, оскільки майже все сказав у рецензії на цю книжку.
Що плануєте прочитати?
У читальних планах є багато позицій. Зокрема це книжка Анрі Берґсона «Творча еволюція», деякі праці зі смолоскипівського чотиритомника Дмитра Чижевського, ну і звичайно ж планую слідкувати за критичними статтями на сайті «Буквоїд», де завжди є цікавий потік думок про літературу, де гуртується молодь, яка не хоче бути глашатаями імітаторів.
Що радиш почитати іншим?
Нараю дві речі: «Маршал Вінграновський. Книга про поета» (Вид-во Ярославів Вал) упорядник Павло Вольвач і «Дистихи Катона» (Вид-во Грані-Т) у перекладі Андрія Содомори.
Додаткові матеріали
- Ірма Вітовська: Книжки обираю стихійно
- Маріанна Малина: «Читання — це справа настрою. Іноді тягне на жахіття»
- Олексій Цвєтков: «Читаю зараз книгу американського філософа Рональда Дворкіна «Справедливість для їжаків»
- Микола Азаров радить читати Германа Гессе та Генріха Манна
- Анна Малігон: «Раніше не мала шкідливої звички недочитувати книг, а зараз таки грішу»
- Луценка у в’язниці рятували «Записки» Ліни Костенко
- Тетяна Винник: «Коли вдається знайти в книгарні гарну, прекрасно оформлену, дитячу книжку, не дивлюся на ціну»
- Володимир Чернишенко: З величезним задоволенням перечитав збірку дорослих оповідань Кіплінґа з веселенькою назвою «Місто страшної ночі»
- Олексій Порвін: «Коли мова йде про книжки — особливо важко сказати «я вибираю»
- Галина Кирпа: «Оскільки я ніколи не мала шансів на те, що колись-таки по-справжньому виросту, то люблю читати книжки для дітей»
- Наталка Поклад: «Мені незатишно в світі, який творить, так звана, модерна література, нашпигована лайкою, фізіологією і жорстокістю»
- Оляна Рута: «По-справжньому глибокі речі не можуть гучно кричати»
- Катерина Єгорушкіна: «Вибір зазвичай буває ірраціональним»
- Костянтин Коверзнєв: «Якими нещасними людьми є ті критики, що й справді намагаються читати все підряд…»
- Олег Петренко-Заневський: Молодшим читачам я б порадив просто більше читати
- Рауль Чілачава: «До улюблених поезій повертаюсь безліч разів, а з прозою це роблю вибірково, за настроєм»
- Олена Захарченко: «Коли відчуваю, що стала якась надто занудна, то читаю щось простеньке і веселеньке»
- Тимур Литовченко: «Порадив би читати якнайбільше української україномовної фантастики»
- Божена Городницька: «З приходом осені виникла потреба у поезії»
- Галина Малик: Найбільше враження — від віршів Ірини Надворної, давно не читала такої сильної молодої поезії...
- Юрій Завадський: «Я намагаюся видавати те, що сам хочу бачити на своїй книжковій полиці»
- Світлана Богдан: «Нова дитяча книга Галини Ткачук «Вікно до собаки» – дуже весела і цікава книга»
- Тетяна Мельник: Художнім відкриттям стала «Друга спроба» Оксани Забужко
- Вікторія Горбунова: Мене потішила збірка іронії від Андрія Куркова «Форель аля Ніжність»
- Іра Цілик: «У кожного з нас є свої «заповітні непрочитані книги»
- Наталка Малетич: «Ніхто не прогадає, якщо, крім дорослої, читатиме дитячу літературу»
- Марина Павленко: Читаючи «Верхи на крадених конях» у двох місцях по-справжньому розплакалась, чого вже давно не робила над художнім текстом
- Галина Ткачук: «Пораджу бути у постійному пошуку»
- Андрій Сміян: Найчастіше книжки за мене обирає дружина
- Ірися Ликович: Для мене книга «Бунт тіла» була тестом на духовну зрілість
- Альбіна Позднякова: «Якось у мене був такий період, що я зовсім не могла читати книжок, писаних чоловіками»
- Сергій Гридін: Найчастіше обираю книжки за порадами друзів та після вивчення відгуків на форумах
- Наталія Дев´ятко: «Раджу виходити за межі улюблених тем і жанрів та намагатися читати твори іншого спрямування»
Коментарі
Останні події
- 03.06.2025|12:21У серпні у Львові вперше відбудеться триденний книжковий BestsellerFest
- 03.06.2025|07:14Меридіан Запоріжжя та Меридіан Харків: наприкінці червня відбудуться дві масштабні літературні події за участі провідних українських авторів та авторок Вхідні
- 03.06.2025|07:10Найпопулярніші книжки для дітей на «Книжковому Арсеналі»: що почитати дітям
- 03.06.2025|06:51Фільм Мстислава Чернова «2000 метрів до Андріївки» покажуть на кінофестивалі Docudays UA
- 03.06.2025|06:50Дух Тесли у Києві
- 30.05.2025|18:48«Літературний Чернігів» на перехресті часу
- 27.05.2025|18:32Старий Лев презентує книгу метеорологині Наталки Діденко «Тролейбус номер 15»
- 26.05.2025|10:38Поезія без кордонів
- 24.05.2025|13:24Дискусії, перформанс і культурна дипломатія: як пройшов інтенсив EcoLab 2.0
- 24.05.2025|13:19У просторі PEN Ukraine відбудеться читання Ганни Осадко і Марини Пономаренко